Цитатки.

Почала читати Ліна Костенко "Записки українського самашедшого."
Читаю повільно, смакуючи кожне слово. Кілька цитат. Але, якщо виписувати все, що бере за живе, то просто процитую всю книжку. Ліна Костенко писала її на протязі 2001-2010 років. Почала майже 19 років тому, а враження - наче лише вчора чи сьогодні.
Я цю книгу придбала зразу, коли вона вийшла. Випадково на книжковій ярмарці. Поетеса із прозовим твором. І лише тепер руки, очі і настрій змогли відкрити мені цю прозу. Чесно скажу, боялася розчарування. Було колись таке. Придбала прозу Булата Окуджави і дуже розчарувалась.
Але зараз побоювання були марними. Ліна Костенко - це наша епоха. Обожнюю її поезію, а тепер і прозу читаю з захопленням над кожним реченням. Раджу.
Ну і трохи цитат з сьогоднішнього читання.

...Дійсність у якій ми живемо, патологічна. І та, в якій жили, патологічна теж. Але цікаво, що люди і до тієї, і до цієї звикли. Найгірше в нашому народі те, що він до всього звикає. ...

...Такими очима можна заряджати пістолет...

...Бог дав жінці розум, щоб було два полюси правди...

...У маленького кримсько-татарського народу лідери є, а у такого великого, як наш, самі лише керівники та голови фракцій...

...Огидна річ - наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас...

... Бог з вами, люди! Може, ви хоч за старим стилем отямитесь? Хоч під старий Новий рік, чому ні? Отямитись ніколи не пізно...

...Але влада у нас товстошкіра. По такій шкірі мороз не піде...

...Альтруїзм батьків не має меж...