Хрестоматія. Леся.

 

Сьогодні Лесі виповнилось 150 з дня народження.

Подивіться на фото. Яка цікава вишукана сумочка в цієї леді.

Біографію і т.п. при бажанні можна знайти в інтернеті. Не хочу переписувати.

Згадаю лиш одне, білу труну з її тілом несли жінки. 

Я давно збиралась започаткувати в своєму блозі літературну тему, на кшталт того - літературні читання, або поетична середа...

Та весь час щось стримувало. Люблю читати, зібрала чималу бібліотеку. Читаю багато. Але зрозуміла, що не зможу вести періодичну літературну рубрику повноцінно. В школі дуже любила писати твори, перекази. Часто їх зачитували перед класом. А зараз щось не тягне займатися такою  "літературною творчістю". Часто, читаючи літературні звіти про прочитане за місяць в блогах, ловлю себе на думці, що читаю шкільний підручник з літератури. І розумію, що сама так само напишу.  Тому просто іноді буду показувати те, що мені близьке. 

Шматочок моєї книжкової полиці.

і одна з моїх улюблених поезій Лесі

А перше, що вивчила в дитинстві-це

«Вишеньки, черешеньки»

Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.

Дівчаточко й хлоп'яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:

Раді б вишню з'їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!

«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»

«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, –
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»

А ще в ці люті морози зацвів мій перчик, який вже майже загнувся, але рука не підіймалася його викинути.

Ось такий сьогодні день.

Ваша inno4ka

Новая косметичка.

 

Приветствую всех, кто заглянул ко мне на огонек.

Зима продолжает свой забег.

Месяц лютый соответствует своему названию.

Вспомнила строчки школьного стихотворения Наталии Забилы.

"Другий місяць зветься лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому..."

У нас снег, мороз, метели. Красота неописуемая. Но пообещали, что на выходные потеплеет.

Сшила косметичку из обрезков былых проектов.

На моём любимом сайте Дублирин

одна из форумчанок дала свой МК пошива косметички. Вот я и попробовала этот вариант. Для разнообразия. Шить понравилось, результатом довольна.

Вторая сторона этой же косметички.

И внутри на одной из сторон двойной кармашек.

Застежка на две липучки.

В МК застежка на магнитную кнопку И кармашки на двух сторонах косметички. Я сделала слегка по-своему.

Ну и еще чуток зимней лирики

Февраль. Достать чернил и плакать!

Писать о феврале навзрыд,

Пока грохочущая слякоть

Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен,

Чрез благовест, чрез клик колес,

Перенестись туда, где ливень

Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши,

С деревьев тысячи грачей

Сорвутся в лужи и обрушат

Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют,

И ветер криками изрыт,

И чем случайней, тем вернее

Слагаются стихи навзрыд.

1912 г.

Борис Пастернак

Теплых вам зимних вечеров.

Ваша inno4ka

Нехочувитаминку.

Чудова цьогорічна зима. Снігу намело багато. Прибиральна техніка ледве справляється. Дорослим це не дуже подобається. Вони поспішають в справах, відкопують, наче археологи, свої автомобілі із сніжних кучугур.

А ось для малечі це просто нова галактика. Дехто просто вперше побачив сніг, санки. Для них все навкруги - відкриття Америки.

Йду до магазину. Повільно. Ноги грузнуть у каші сніговій, а під нею товстий шар льоду. Дуже боюся впасти. Це буде для мене вироком. Кілька людей залежать від моєї мобільності, гіпс і все, що до нього приписується, для мене просто навіть в думках табу. 

Бачу матусю з хлопчиною років трьох-чотирьох. Вона щось тихенько до нього говорить, а він величезними очима в тракторі, який розгрібає сніг. Чую його фразу:-"Неехоочууувітамінку", ось так, одним словом на одній ноті. І я розумію, що мамі кортить швиденько в аптеку, а дитині це нецікаво. І навіть "путь к сердцу мужчины..." в цьому конкретному випадку не спрацьовує. У нього все тільце подалося трохи вперед, як у спортсмена на лижах в стрибку з трампліна.

Мама дуже розумно по-дорослому йому каже:-"Что ж, наши пути расходятся-я в аптеку, а ты за трактором...". Вона ще щось намагалась сказати, але "за трактором" прозвучало для дитинча так, наче вистріл стартового пістолета. Дитя пішло за трактором, навіть не подивилося на маму. А мама заклякла в ступорі від несподіванки. Її челюсть від такого вчинку рідного чада впала на рівень тракторного шкребка. 

Я пішла далі, бо було дуже незручно стати і дивитися. Але через мить не витерпіла, озирнусь. Мама тихенько пішла слідом за дитиною. Я вважаю, що вона вчинила дуже правильно, можливо і без задоволення, і без розуміння цього. 

Але, мамочки, повірте, сини ростуть дуже швидко, навіть не тільки чужі. Насолоджуйтесь їх присутністю, йдіть слідом. Бо коли вони відлетять із рідного дому, ви часто будете згадувати  моменти, коли заставляли дитину робити щось проти її волі тоді, коли в цьому не було потреби, а лише тому, що вам так було зручно і потрібно в цю мить. І хто знає, можливо саме в цю хвилину дитина, фізично йдучи з вами в одному напрямку, духовно почала віддалятися від вас. Ще підсвідомо, але... Матусі, та й татусі, пригальмовуйте частіше, коли поруч ваша крихітка. Та й в гаджети можна менше дивитись. Ну не побачите ви чиєсь селфі. Зате побачите посмішку свого щастячка. Хіба воно того не варте?

Ваша inno4ka

Лютий.

 Вітаю вас, мої друзі.

Зима цього року порадувала нас і снігом і морозом.

Почала шукати поезію на цю тему. Звичайно ж у нашої неперевершеної Ліни Костенко.

    ПРЯЛЯ

Сидить пряля та й пряде —                      

сніг іде — іде — іде —

нитка рветься де-не-де —

а вона пряде й пряде.

Вже напряла хуртовин

на шапки для верховин —

на сувої полотна —

на завіску для вікна,

на хустину й укривало —

мало — мало — мало — мало

сніг іде — іде — іде —

а вона пряде й пряде...

Погода змушує сидіти вдома. Про пандемію вже і згадувати немає бажання. Це вже стиль життя.

"Довгими зимовими вечорами..."- це вже в тему. Лише не вистачає потріскування дров в печі або каміні. Багатоповерхівка. Цим все сказано.

Зшила фартучок. Нічого особливого. Лише великі бокові кишені. Дуже зручні. Все можна впхати - і нотатник з рецептами, і серветки, і сучасні гаджети. Не випадуть.

                                                                                                       

Зимова картинка січня.

 Всім привіт!

31 січня. Ось і ще один місяць зими промайнув. Цілий місяць. Лише очима кліпнути встигла. Коли? Що? Як?

Можно одним фото прокоментувати цей місяць.

Мете, сіє, віє і морозить.

Справжня зима.Ще пару фоток зими. Як без них? 

Два роки не було такого і невідомо, що буде в наступному. Тому на вулицях, де можна хоч трохи проїхатись на санчатах, людей, як на святковій демонстрації. Катаються всі на чому є. так як можуть. На всіх видах санчат, ящиках, картоні. Просто на пʼятій точці без яких-небудь допоміжних речей.

Але не снігом єдиним...

Шию трошки. Нашвидкоруч, щоб відчути завершеність, зшила косметичку.

Ось такі справи.

Ваша inno4ka

Зима прийшла, морози й сніг принесла.

 Щиро вітаю всіх, хто завітав на мою сторінку.

З Хрещенням вітаю щиро!

Щоб жили усі щасливо,

В мирі, злагоді, любові,

У достатку і здоров’ї.

Ангел хай охороняє,

І Господь благословляє.

Радості і благодаті,

Щастя щоб було у хаті!

Ця зима порадувала і снігом, і морозом. І саме на Водохреща. Ось мій градусник за вікном.

Вдень пробіглась своєю звичною дорогою. краса неймовірна.

Батьки з дітлахами прямують в ліс з санчатами на гірку. Гірка там чудова. Сама в дитинстві зʼїжджала з неї, потім своїх дітей туди водила. 

Мініатюрна копія місцевого храму.

Сам храм. Можливо колись зроблю детальніші фотографії, коли не буду поспішати. А завтра в цьому храмі будуть воду святити.

А це пташина годівничка. Птахам в ці дні дуже сутужно. Треба допомагати їм вижити.

Дитячі майданчики чекають на дітлахів.

Ну а це традиційне фото з мого вікна. "Мороз і сонце..." Пушкін.

Вітаю всіх зі святом!

P.S.

Знаю, що після цієї публікації постійних читачів стане манше. Так трапляється кожного разу, коли друкую свій пост українською мовою. Прикро, але це факт.

Ваша inno4ka

 

Зима? Зима!

 Приветствую вас, мои дорогие.

Как у вас с зимой?

Декабрь подходит к концу. Да и год к завершению. 

А климат так изменился, что снег скоро будем видеть только на старых фотографиях и новогодних открытках. 

Днями шел мокрый снег, но долго и мощно. Даже успел сутки полежать.

Решила быстренько это дело задокументировать. А то неизвестно, когда еще выпадет следующая порция. Укутает землю, укроет  осеннюю серость девственной белизной,чистотой.

Попыталась словить снежинку, полюбоваться природным геометрическим совершенством узора. Ага! 

Так и получилось. 

Снежинки успевали растаять прежде, чем попадали на ладонь. 

Но хоть что-то получилось.

Самое верхнее фото-ночью.

Ну а это с самого утра.

ПОЛЮБУЙТЕСЬ - текстильная открытка. Модница снеговая баба. Хоть такая.

Осваивала МК на сайте Дублирин Мартовской Нади.

Вот такой у нас один день в декабре.

А все следующие сутки лил дождь, и снег, как корова языком слизала, остались лужи. А вот если ночью подмерзнет...Лучше об этом не думать.

Я еще рукодельничаю.

 Приветик всем.

Просмотрела свой предыдущий пост. В нем фотографии с телефона. Что-то мне не очень. Рассмотреть их практически невозможно. Вставить так, как мне хотелось, несколько в один ряд тоже не получилось. Что-то я упустила из нововведений? Не пойму. Ведь не первый год веду свой блог. Теряю навык?

Сегодня фотки буду вставлять с фотика.

Вспомнила, что блог то у меня в первую очередь о рукоделии. Ну так задумывалось много лет назад. Но...годы идут, всё меняется. Пишу меньше, готовых работ меньше, поездок и междусобойчиков среди лоскутниц(по крайней мере тех, с кем лично знакома) тоже почти нет по разным причинам. Вот и блог мой как-то обеднел и поскучнел.

Подходит к концу этот 2020 год. Хочется определенности и завершенности хоть в чем-то. Не знаю, успею ли побороть хоть один серьезный большой лоскутный НЛО, но готовой мелочью хочу похвастать.

Конечно же это будут прихватки.

Заготовки из кусочков тканей от разных проектов всегда в наличии. Часть из них пристроила в необходимо-нужные вещички.

Прогулка в декабре.

Приветствую вас, мои дорогие читатели.

Давненько я не проводила никаких экскурсий. Просто жизнь так прижала, что минимальное передвижение даже по городу. Фотик не всегда с собой. Фот только сейчас появилась возможность фотографировать телефоном. Только мне не очень нравится размер фоток, плоско получаются.  Вдали виднеется очень знаменитый мост Патона.

Фото-проект 12 месяцев. Ноябрь.

                                                               Уж небо осенью дышало,

                                                    Уж реже солнышко блистало,
                                                    Короче становился день,
                                                    Лесов таинственная сень
                                                    С печальным шумом обнажалась.
                                                    Ложился на поля туман,
                                                    Гусей крикливых караван
                                                    Тянулся к югу: приближалась
                                                    Довольно скучная пора;
                                                    Стоял ноябрь уж у двора.                                                                            

Конечно же без классика ну никуда.

Приветствую вас.

Сегодня последний день ноября. Был теплым, спокойным. Конечно же с дождиком.

И еще все листья не опали. И так не хочется слякоти. А она уже на подходе.

Писать лень. 

Отчитаюсь у Наташи вот этой фоткой.

Всем отличного начала зимы.

Дыхание осени -11. Човлент по-гуцульски.

Приветствую вас, мои дорогие читатели.

Вот уже и ноябрь приближается к концу. Зима несмело топчется у порога. 

Конечно же со сменой гардероба приходит и смена блюд в меню. Хочется сытного, согревающего. И по-больше.(дайте таблеток от жадности и обжорства).

И вот в нашей семье мы переходим от простых легких овощных супчиков, к сложным, многокомпонентным. Борщ, капусняк, мясная и рыбная сборные солянки, рассольник. После путешествий по Западной Украине(как же давно это было, в другой жизни), в наше меню затесались човлент и бограч.

Приготовила човлент. Сытно, вкусно, тепло. Всё как положено для поздней осени и зимы, которая уже на носу.

Готовила вот по этому рецепту

У меня мясо - мякоть свинины, а перловку варила дольше, чем в рецепте, тоже до готовности, т.к. томатная паста своей кислотой не дает крупе стать мягче.

Готовьте, если в вашей семье любят фасоль и перловку.

И приятного аппетита.

И отправлюсь я с этой вкусняшкой к Надюше-Выдумщице 

 Итак, последнее задание - творим на тему "Осенний рецепт"! Как и всегда, творчество в любом виде, хоть шейте, хоть вышивайте, хоть валяйте, хоть ваяйте:)) Хотя в первую очередь все же, наверно - готовьте! :)) Рецепты принимаются не обязательно осенние - а те, что ассоциируются у вас с осенью: по цвету, настроению, атмосфере... У меня первые ассоциации: выпечка, все, что связано с тыквой и какой-нибудь оранжевого цвета суп😋

Хочу поблагодарить Надю за этот чудесный марафон. Хорошо участвовать в таких междусобойчиках тем, у кого дома малыши дети или внуки. Посидел с ними, что-то смастерил на любую тему. и фото-сериал готов. Дети мои взрослые, внуков пока нет.   Мне понравилось, хоть я и не все задания выполнила. Почти нет рукодельных работ, но так уж сложилось. Не хочу описывать причины. Только позитив в массы.

Удачи всем!

Ваша inno4ka

Фотосессия. Дыхание осени-7.

 Продолжаю участвовать в марафоне Надюши-Выдумщицы "Дыхание осени".

 седьмое задание - "Осенняя фотосессия"! Это задание не рукодельное, а фотографическое:) Не пугайтесь те, кто не любит себя в кадре или не имеет возможности себя сфотографировать! Единственное правило - в фотосессии должно участвовать существо и это должно быть именно осеннее фото. А существо может быть одушевленным и нет:) Одним словом, мы можете сфотографироваться всей семьей, заснять детей, любимую собаку, кошку, хомячка или взять на осеннюю прогулку куклу или игрушку (в том числе и рукодельную, разумеется).

Долго думала, что бы такое отфотографировать осеннее, чтобы выполнить задание 

ОСЕННЯЯ ФОТОСЕССИЯ. 

Потом вспомнила, что связала своей доце бактус в комплект к её шапке. Попросила её скинуть мне фотки в обновке. Благодаря нынешним гаджетам и технологиям, имею и фотомодель и предмет фотосессии, да и в осенних тонах.