Нехочувитаминку.

Чудова цьогорічна зима. Снігу намело багато. Прибиральна техніка ледве справляється. Дорослим це не дуже подобається. Вони поспішають в справах, відкопують, наче археологи, свої автомобілі із сніжних кучугур.

А ось для малечі це просто нова галактика. Дехто просто вперше побачив сніг, санки. Для них все навкруги - відкриття Америки.

Йду до магазину. Повільно. Ноги грузнуть у каші сніговій, а під нею товстий шар льоду. Дуже боюся впасти. Це буде для мене вироком. Кілька людей залежать від моєї мобільності, гіпс і все, що до нього приписується, для мене просто навіть в думках табу. 

Бачу матусю з хлопчиною років трьох-чотирьох. Вона щось тихенько до нього говорить, а він величезними очима в тракторі, який розгрібає сніг. Чую його фразу:-"Неехоочууувітамінку", ось так, одним словом на одній ноті. І я розумію, що мамі кортить швиденько в аптеку, а дитині це нецікаво. І навіть "путь к сердцу мужчины..." в цьому конкретному випадку не спрацьовує. У нього все тільце подалося трохи вперед, як у спортсмена на лижах в стрибку з трампліна.

Мама дуже розумно по-дорослому йому каже:-"Что ж, наши пути расходятся-я в аптеку, а ты за трактором...". Вона ще щось намагалась сказати, але "за трактором" прозвучало для дитинча так, наче вистріл стартового пістолета. Дитя пішло за трактором, навіть не подивилося на маму. А мама заклякла в ступорі від несподіванки. Її челюсть від такого вчинку рідного чада впала на рівень тракторного шкребка. 

Я пішла далі, бо було дуже незручно стати і дивитися. Але через мить не витерпіла, озирнусь. Мама тихенько пішла слідом за дитиною. Я вважаю, що вона вчинила дуже правильно, можливо і без задоволення, і без розуміння цього. 

Але, мамочки, повірте, сини ростуть дуже швидко, навіть не тільки чужі. Насолоджуйтесь їх присутністю, йдіть слідом. Бо коли вони відлетять із рідного дому, ви часто будете згадувати  моменти, коли заставляли дитину робити щось проти її волі тоді, коли в цьому не було потреби, а лише тому, що вам так було зручно і потрібно в цю мить. І хто знає, можливо саме в цю хвилину дитина, фізично йдучи з вами в одному напрямку, духовно почала віддалятися від вас. Ще підсвідомо, але... Матусі, та й татусі, пригальмовуйте частіше, коли поруч ваша крихітка. Та й в гаджети можна менше дивитись. Ну не побачите ви чиєсь селфі. Зате побачите посмішку свого щастячка. Хіба воно того не варте?

Ваша inno4ka