Хрестоматія. Леся.

 

Сьогодні Лесі виповнилось 150 з дня народження.

Подивіться на фото. Яка цікава вишукана сумочка в цієї леді.

Біографію і т.п. при бажанні можна знайти в інтернеті. Не хочу переписувати.

Згадаю лиш одне, білу труну з її тілом несли жінки. 

Я давно збиралась започаткувати в своєму блозі літературну тему, на кшталт того - літературні читання, або поетична середа...

Та весь час щось стримувало. Люблю читати, зібрала чималу бібліотеку. Читаю багато. Але зрозуміла, що не зможу вести періодичну літературну рубрику повноцінно. В школі дуже любила писати твори, перекази. Часто їх зачитували перед класом. А зараз щось не тягне займатися такою  "літературною творчістю". Часто, читаючи літературні звіти про прочитане за місяць в блогах, ловлю себе на думці, що читаю шкільний підручник з літератури. І розумію, що сама так само напишу.  Тому просто іноді буду показувати те, що мені близьке. 

Шматочок моєї книжкової полиці.

і одна з моїх улюблених поезій Лесі

А перше, що вивчила в дитинстві-це

«Вишеньки, черешеньки»

Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.

Дівчаточко й хлоп'яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:

Раді б вишню з'їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!

«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»

«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, –
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»

А ще в ці люті морози зацвів мій перчик, який вже майже загнувся, але рука не підіймалася його викинути.

Ось такий сьогодні день.

Ваша inno4ka

Новая косметичка.

 

Приветствую всех, кто заглянул ко мне на огонек.

Зима продолжает свой забег.

Месяц лютый соответствует своему названию.

Вспомнила строчки школьного стихотворения Наталии Забилы.

"Другий місяць зветься лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому..."

У нас снег, мороз, метели. Красота неописуемая. Но пообещали, что на выходные потеплеет.

Сшила косметичку из обрезков былых проектов.

На моём любимом сайте Дублирин

одна из форумчанок дала свой МК пошива косметички. Вот я и попробовала этот вариант. Для разнообразия. Шить понравилось, результатом довольна.

Вторая сторона этой же косметички.

И внутри на одной из сторон двойной кармашек.

Застежка на две липучки.

В МК застежка на магнитную кнопку И кармашки на двух сторонах косметички. Я сделала слегка по-своему.

Ну и еще чуток зимней лирики

Февраль. Достать чернил и плакать!

Писать о феврале навзрыд,

Пока грохочущая слякоть

Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен,

Чрез благовест, чрез клик колес,

Перенестись туда, где ливень

Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши,

С деревьев тысячи грачей

Сорвутся в лужи и обрушат

Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют,

И ветер криками изрыт,

И чем случайней, тем вернее

Слагаются стихи навзрыд.

1912 г.

Борис Пастернак

Теплых вам зимних вечеров.

Ваша inno4ka

Нехочувитаминку.

Чудова цьогорічна зима. Снігу намело багато. Прибиральна техніка ледве справляється. Дорослим це не дуже подобається. Вони поспішають в справах, відкопують, наче археологи, свої автомобілі із сніжних кучугур.

А ось для малечі це просто нова галактика. Дехто просто вперше побачив сніг, санки. Для них все навкруги - відкриття Америки.

Йду до магазину. Повільно. Ноги грузнуть у каші сніговій, а під нею товстий шар льоду. Дуже боюся впасти. Це буде для мене вироком. Кілька людей залежать від моєї мобільності, гіпс і все, що до нього приписується, для мене просто навіть в думках табу. 

Бачу матусю з хлопчиною років трьох-чотирьох. Вона щось тихенько до нього говорить, а він величезними очима в тракторі, який розгрібає сніг. Чую його фразу:-"Неехоочууувітамінку", ось так, одним словом на одній ноті. І я розумію, що мамі кортить швиденько в аптеку, а дитині це нецікаво. І навіть "путь к сердцу мужчины..." в цьому конкретному випадку не спрацьовує. У нього все тільце подалося трохи вперед, як у спортсмена на лижах в стрибку з трампліна.

Мама дуже розумно по-дорослому йому каже:-"Что ж, наши пути расходятся-я в аптеку, а ты за трактором...". Вона ще щось намагалась сказати, але "за трактором" прозвучало для дитинча так, наче вистріл стартового пістолета. Дитя пішло за трактором, навіть не подивилося на маму. А мама заклякла в ступорі від несподіванки. Її челюсть від такого вчинку рідного чада впала на рівень тракторного шкребка. 

Я пішла далі, бо було дуже незручно стати і дивитися. Але через мить не витерпіла, озирнусь. Мама тихенько пішла слідом за дитиною. Я вважаю, що вона вчинила дуже правильно, можливо і без задоволення, і без розуміння цього. 

Але, мамочки, повірте, сини ростуть дуже швидко, навіть не тільки чужі. Насолоджуйтесь їх присутністю, йдіть слідом. Бо коли вони відлетять із рідного дому, ви часто будете згадувати  моменти, коли заставляли дитину робити щось проти її волі тоді, коли в цьому не було потреби, а лише тому, що вам так було зручно і потрібно в цю мить. І хто знає, можливо саме в цю хвилину дитина, фізично йдучи з вами в одному напрямку, духовно почала віддалятися від вас. Ще підсвідомо, але... Матусі, та й татусі, пригальмовуйте частіше, коли поруч ваша крихітка. Та й в гаджети можна менше дивитись. Ну не побачите ви чиєсь селфі. Зате побачите посмішку свого щастячка. Хіба воно того не варте?

Ваша inno4ka

Лютий.

 Вітаю вас, мої друзі.

Зима цього року порадувала нас і снігом і морозом.

Почала шукати поезію на цю тему. Звичайно ж у нашої неперевершеної Ліни Костенко.

    ПРЯЛЯ

Сидить пряля та й пряде —                      

сніг іде — іде — іде —

нитка рветься де-не-де —

а вона пряде й пряде.

Вже напряла хуртовин

на шапки для верховин —

на сувої полотна —

на завіску для вікна,

на хустину й укривало —

мало — мало — мало — мало

сніг іде — іде — іде —

а вона пряде й пряде...

Погода змушує сидіти вдома. Про пандемію вже і згадувати немає бажання. Це вже стиль життя.

"Довгими зимовими вечорами..."- це вже в тему. Лише не вистачає потріскування дров в печі або каміні. Багатоповерхівка. Цим все сказано.

Зшила фартучок. Нічого особливого. Лише великі бокові кишені. Дуже зручні. Все можна впхати - і нотатник з рецептами, і серветки, і сучасні гаджети. Не випадуть.